Машинописом – проти алюмінієвого монстра або Дрібниці, які вирішують долю мас

0
513

«Гірська жінка: на війні» – артхаусне кіно, де серед багатьох підручних засобів боротьби з екологічною катастрофою головна героїня також обирає… друкарську машинку. Фільм, у якому головний маніфест набрано «сліпим» десятипальцевим методом друку.

Своє власне зверненняпротест 50-літня жінка Хатла, мешканка ісландського містечка, набирає власноруч на старій друкарській машинці, яку довелося поцупити із вінтажної крамниці антикварних речей. Мене, як викладача сліпого методу машинопису, завжди магнетично приваблюють режисерські задумки за участі ретроапаратів. Можна сказати, що це своєрідний камертон мого професійного інтересу. А ще, у фільмі багато якісної музики, гумору і зеленої природи! Ну як таке можна проґавити і не подивитися?

Нещодавно у всеукраїнський прокат вийшла стрічка виробництва Ісландії, Франції і України під оригінальною назвою «Woman at war». Назву стрічки дещо адаптували під українського глядача, аби уникнути упередженого ставлення щодо сюжету. У цьому фільмі війна дещо інша, метафорична. У буквальному сенсі воєнних дій ми там не побачимо. А висловлюючись словами головної героїні фільму – Хальдори Ґерхардсдоттір, у кінострічці ми також не побачимо сексу, насилля, наркотиків. Там присутня всього однаєдина крапля крові, яка матиме важливе значення у розвитку подій. «Гірська жінка» веде неоголошену війну, у якій бореться за природу. А така війна, як відомо, не піддається статистичним підрахункам.

50-літня Хатла одноосібно веде війну з алюмінієвим заводом. Вона ризикує усім, аби врятувати природу ісландських передгір’їв. Жінка бореться з забрудненням довкілля досить терористичним способом: вона власноруч намагається зупинити робочий процес на заводі, який очолює крупна корпорація із досить хорошим прикриття і протекцією політиків.

Війну місцевого масштабу Хатла творить досить екстремально: стріляє з луку, ховається від атаки гелікоптерів, перерізає високовольтні дроти. Аби уникнути зустрічі з  поліцейськими і пошуковцями, горянці вистачає хитрощів сховатися під шкурою гірського барану.

Жінка вдало пірнає і занурюється у гірських водах. Майстерно бігає, тримає себе в тонусі. Виходить на поєдинок сам-на-сам із літаючим дроном і при всьому цьому має звичайну пересічну зовнішність доброї і світлої людини.

А от у повсякденному житті героїня займає посаду диригента хору, співає позитивні життєствердні пісні із дорослими шанувальниками музичної творчості. Радикалка щиро посміхається, полюбляє спокійні сукні, справно керує велосипедом, плаває в басейні і віддано виконує обов’язки хормейстера.

Картинки по запросу Гірська жінка на війні

Кадр з фільму «Гірська жінка на війні»

Одного дня Хатла отримує довгоочікуваний дозвіл на всиновлення дитини з України – дівчинки Ніки, у якої батьки загинули на війні. І перед жінкою стає нелегкий вибір: незаплямована характеристика законослухняної матусі або активне продовження справи щодо боротьби з алюмінієвим монстром.

Переказувати всю сагу не бачу сенсу. Там ще багато подій, доволі цікавий непередбачуваний сюжет і добрі, правдиві персонажі. Особливої уваги заслуговують фрази сестри-близнючки головної героїні (викладача йоги і послідовниці індійських вчень) про служіння людини, її шлях і долю. Кульмінаційний сестринський вчинок у тюремній камері також відкриє глядачеві інший погляд: і на дорогу життя, і на дворічне служіння в індійському ашрамі. В дійсності, поняття ашраму у кожного своє.

Разом – сила: солодке слово «копродукція»

На сьогоднішній день копродукція – це поширена практика серед європейського кіновиробництва. Завдяки об’єднанню фінансових ресурсів, всі учасники кінопроекту захищені певним чином на багатьох рівнях: це і мінімізація ризиків, і гарантування дотримання строків щодо якісного завершення робіт, розширення дистрибуційної географії, а також – культурний обмін.

Часто одну стрічку знімають у декількох країнах одночасно. Казка про еко-активістку, відзнята Бенедиктом Ерлінґссоном, щедро насичена неймовірно красивою картинкою: безліч безкраїх горизонтів, теплі вулканічні басейни в малахітових тонах, оксамитові краєвиди, багато моху, гори і навіть вівці.

Надзвичайно захоплююча природа фільму стане радше чудовою психоемоційною розрядкою для невибагливого глядача. Копродукція також закладена у зйомках: у всій Ісландії ви не знайдете алюмінієвих гігантів, тому кадри робочого процесу на заводі – то українська реальність.

Трохи природи Карпат, трохи реальної Ісландії, і переважне фінансування Франції створили ось такий спільний продукт ісландсько-французько-українського кіновиробництва. Це перша копродукція ісландських фахівців з Україною. Ментально цю стрічку сприймуть не всі, але крізь метафору своєрідної еко-боротьби відчувається заклик до активності. Головний меседж стрічки – зберегти природу і творити добрі справи. А ще світ можна рятувати на приватному рівні, як приклад – всиновити сироту.

Музики епатажна витівка режисера

Музичний супровід – то окремий персонаж. Тріо чоловіків з Ісландії. Тріо українських жінок, які співають фольклорні українські пісні. Два цілковито несхожих гурти: чоловічий ісландський ансамбль із ударника, духовика й акордеоніста та ліричне народне українське тріо в етнічних костюмах ілюструють різні стани й події в житті головної героїні.

Картинки по запросу Гірська жінка на війніХор українських жінок у стрічці «Гірська жінка на війні»

Чи ви десь чули ісландські мотиви, поєднані з українськими народними піснями? То якась ексцентрична суміш етно-хаусу. Під час розгортання подій у фільмі лунають народні пісні з Лівобережної України. Їх фахово відібрали спеціалісти із архівних фондів Київської консерваторії.

А загадкові образи музик-бородачів у елегантних лляних костюмах? (До речі, Давід Тор Йонссон у фільмі просто неперевершений!) Їхня мета – супроводжувати героїню, відображати її настрій, надихати на сміливі вчинки.

Музичне вирішення фільму «Гірська жінка: на війні» заслугувало одну із трьох винагород від консорціуму письменників і композиторів SACD (Authors’ Society). І не випадково.

Картинки по запросу Гірська жінка на війні

Фестивальна історія фільму

Фестивальна історія не менш цікава. На канському фестивалі фільм отримав гран-прі «Тижня критики». До музичної нагороди також додали «Золоту рейку» від Залізниць Франції та присудили українську «Дзиґу» за найкращу пісню «Моя мамонько рідненька».

Що ж українського у цьому фільмі? Музика, локації, історія, актори… Стрічка пронизана стародавньою українською піснею. Це жанрове кіно, яке варто проглянути. «Гірська жінка: на війні» – арт-хаусне кіно з високим художнім рівнем. Хтось скаже екшн-триллер, інший – трагікомедія. Його знімали вісім тижнів на різноманітних локаціях України і Ісландії.

Щось велике і прекрасне хотіли нам показати автори проекту. До високих тональностей душі нас закликають творці україно-ісландського копродукту.

Настав час для твого маніфесту: бути як Хатла!

Дуже багато прихованого символізму у стрічці. Елементи арту і вражаюче музично-інструментальне дійство, гра камери – це ті речі, які проникають у самісіньке серце, речі, які вагоміші за сюжет.

Повертаючись до кадрів з вінтажними друкарськими машинками, я щоразу вражена їхньою кількістю на полицях крамниці. Помітно, з якою ніжністю Хатла випробовує старі клавіші: вона тихо натискає їх, відчуває їхню музику. Так, олдскульні друкарські машинки виявляються ще й досить добре працюючими. Вони просто чекають свого реваншу.

Музичний супровід того дійства лише підсилює ритм: пульс ідеї, задуму головної героїні. Вкравши одну з машинок, горянка вдома друкує той самий кульмінаційний маніфест. Уявіть, героїня набирає текст (увага!) десятьма пальцями, навіть не дивлячись на клавіші. А справна машинка виконує свою основну роль у стрічці – вона стає провідним інструментом для реалізації ідеї поінформованості мас.

Мало хто залишається сьогодні відданим друкарській справі, мало хто зберігає такі раритети вдома. Навіть якщо дуже дорого заплатити, навряд чи сьогодні для вас на якійсь фабриці створять друкарську машинку. Їх кількість обмежена. А нових не буде.

Поціновувачів свіжо-надрукованого тексту вручну стає все менше. Але вони є. «Гірська жінка: на війні» тому свідчення. Я вдячна режисерові за такий смачний кадр. Підростаючому поколінню буде що показати.

Беру у скарбничку!

Приємного перегляду фільму, а бажаючих навчитися набирати текст сліпим методом – як безстрашна й рішуча Хатла – запрошую за посиланням:

www.facebook.com/TouchTypingMethod/

Ольга Максименко

психолог, преподаватель метода слепого набора

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

+ 80 = 88