Розмова з пам’ятником Тарасу

0
113

Поделиться в Facebook

Твитнуть в Twitter

Дивлюся на тебе, мій мудрий Тарасе,

І диву даюся, бракує думок:

Яка тобі сила землею далася,

Що ти для нас досі – і вождь, і пророк!

Що ти – Прометей наш, сліпим і незрячим

В дорозі нам світиш, показуєш шлях.

Пробач, що твоєї дороги не бачим,

І блудим, як вівці, на скутих ногах.

Любові такої ніде не бувало,

Її вибивали вогнем і мечем,

Теплом ти, Тарасе, усіх зігріваєш,

Підтримуєш в скруті надійним плечем.

Ти віру в майбутнє віршами карбуєш,

Ти світлом незгасним у душах живеш,

В серцях у нащадків уперто пануєш,

У світле майбутнє народ свій ведеш.

А ми «Заповіт», як молитву, завчили

І будем по-твоєму, Батьку, чинить:

Зберемо в кулак нерозгублені сили,

Щоби в Україні по-людськи зажить!!!

Валентина Палівода

Автор Жінка, поет, голова сільської ради конституціоналіст, бо сама живе та керує сільською радою лише за чинною Конституцією держави Республіка Україна.

Арина Радионова

Автор Жінка, поет, голова сільської ради конституціоналіст, бо сама живе та керує сільською радою лише за чинною Конституцією держави Республіка Україна.

Арина Радионова

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

86 + = 90