Чи тепер у нас не війна?!

0
17

Поделиться в Facebook

Твитнуть в Twitter

…Цю гранітну брилу на насипу землі я впізнаю з тисяч інших. У часи, коли Януковича щойно привели до влади, мені випала честь разом із свободівцями Дніпра і тернівськими козаками встановити її на честь отамана Холодного Яру Степового (Костя Пестушка). Пам’ятаю, як шаленіли у своїй лютті місцеві червоні і рожеві депутати райради: «Не дамо встановити обеліск «палію хат»!..»

Ігор Суховий

У газетній статті я парирував: «Паліями українських хат були більшовики-ленінці і розстрільні команди, яких вони вели до нас навіть з Китаю!» Та нечисть з нащадків ворогів все одно не дозволила вшанувати героя далеких визвольних змагань у центрі Ганнівки – рідного села патріота України. Трапився і «відьомський прийом» у цій вакханалії ненависті: трос крана ледь не зачепив мене, зі свистом вислизнувши, коли камінь вже опустився на пагорб. Але отаман, про якого писав із вдячністю не раз, допоміг зреагувати і з іншого виміру…

Наш земляк був вірний ідеї боротьби за незалежну Україну. Степовий сварився з ватажком Селянської армії, бо бачив прихильність Махна до російських анархістів і відсутність у нього державницького світогляду. І загинув через зрадника, який здав більшовикам план останньої спроби вирватися з рабства у 20-х роках…

На другій світлині монумент герою за волю України вже має більш ошатний вигляд, додали і бюст Степового. Нині ходять сюди петрівські депутати, у минулому році було духовенство на чолі єпископом Кропивницьким і Голованівським Марком. Звичайно, це мене тішить. І не тому, що хочеться вихвалятися: «Ми були першими ще у роки реакції і панування відвертих зрадників-регіоналів…». Просто гарне зерно обов’язково проростає.

А я нарешті доповів одній духовній людині, чим саме займався раніше. Нині ж засранці, які засіли у Дніпрі на важливих посадах, намагаються знову переписати історію краю і знеславити козацьке коріння!

Вибачте, що завершив «не комільфо». Але дуже погані процеси тривають нині у нас. Невідпорна ознака цьому: пам’ятник Степовому залишився на тому ж місці, обабіч дороги, яку і пристойною назвати не можна.

Автор Ігор СУХОВИЙ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here