Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження

0
39

Порядок відшкодування шкоди  заподіяної внаслідок незаконного засудження встановлений Законом України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження, — ВС. Велика палата ВС розповіла про порядок відшкодування заподіяної шкоди в результаті незаконного засудження. Про це повідомляє прес-служба ВС.


«Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, відшкодовується державою в повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду», — сказано в повідомленні.

Право на відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

«Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється Законом України від 1 грудня 1994 року №266 / 94-ВР« Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду » та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної ін Куретура України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6 / 5/3/41 », — йдеться в повідомленні.

Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію в постанові у справі №686 / 23731/15-ц (виробництво №14-298цс18) від 20 вересня 2018 року.

Надання особі статусу виправданого зумовлює появу певних прав. Ні в Кримінально-процесуальному кодексі України 1960-го, ні в Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року не окремої статті, яка була б безпосередньо присвячена правам виправданого.

У ст. 42 чинного КПК України, норми якої регулюють статус підозрюваного і обвинуваченого, передбачено, зокрема, право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом , а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У ч. 3 ст. 43 КПК України зазначено, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

Однією з новел чинного КПК України є глава «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов». Згідно ст. 130 цієї глави шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках і в порядку, передбачених законом. Разом з тим, ці права можуть бути реалізовані тільки при наявності відкритого кримінального провадження.

У разі припинення кримінального провадження єдиним законом про відшкодування шкоди незаконним засудженням є Закон України № 266/94-ВР, сфера дії якого поширюється на широке коло суб’єктів, в тому числі на виправданих. Розгляд зазначеної вимоги необхідно здійснювати за правилами цивільного судочинства в суді, який виніс виправдувальний вирок.

Обов’язок роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди в разі прийняття виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити таке роз’яснення шляхом направлення громадянину повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, що вступив в законну силу.

При цьому в повідомленні повинно бути вказано, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Відсутність такого роз’яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Оскільки Закон України №266 / 94-ВР не містить вимог щодо процесуальній формі документа, з яким особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення в суд з відповідною позовною заявою.

З аналізу положень ст. 12 Закону України № 266/94-ВР вбачається, що саме суд, який виніс виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій і підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене в суді вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з встановленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством і судом. Цей розмір в будь-якому випадку не може бути зменшений, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких факторів, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань і т.п.), які поніс позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних відносинах, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення в необхідному або повному обсязі.

Суд, який розглядає справу, повинен з’ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування їм як обставин заподіяння, так і розміру моральної шкоди, досліджувати представлені докази, оцінити їх і визначити конкретний розмір моральної шкоди, враховуючи принципи верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here