Гуманізм героя політичної акції інвалідизованих громадян на Майдані України

0
499

Валіза – вокзал –Майдан – боротьба народу за права на майдані столиці – в історії України уже звичне явище, особливо коли у претендента на народного лідера відсутня приваблива альтернатива, а при цьому ще й перспектива не посміхається.


Мабуть вельми тривожні наступають часи і у політичній кар’єрі Валерія Михайловича Сушкевича. Політик з великим досвідом вочевидь і всерйоз відчув необхідність підвищити позицію у політичній діаграмі лідерських рейтингів шляхом маніфестифікації натовпу інвалідів фактично під відповідним його становищу на арені політичного істеблішменту України гаслом «Інваліди за право на депутатське життя Сушкевичу».

Експлуатація інвалідності заради небідності — погляд з глибини

Безумовно, питання політичного рейтингу актуальне для усіх політичних конкурентів передвиборних перегонів, під час яких вони не цураються будь-яких засобів. Так ось, згідно поширеного для громадських організацій інвалідів повідомлення Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна асамблея інвалідів України», засновником і першим очільником якого був звісно Валерій Сушкевич.

У Києві 29 вересня 2018 року буде проведено форум «Право на життя», що розпочнеться о 12:00 год. ходою по вулиці Хрещатик від Бессарабської площі – до Майдану Незалежності, на якому й відбудеться, власне, політичне дійство в ім’я його героя під гучним заполітизованим і по суті нічого суттєво не обіцяючим, як завжди декларативним гаслом «ПРИЙДИ, ЩОБ ОБ’ЄДНАТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ ЗАРАДИ КРАЇНИ ДЛЯ ВСІХ!».

З метою досягнення для політичної акції привабливої чисельності учасників форуму створене централізоване координування забезпечення за рахунок волонтерів, якими здебільшого виступають самі постачальники мітингуючих об’єднання громадян з інвалідністю, груп делегацій та організованої доставки осіб з інвалідністю автотранспортом та залізницею до м. Києва, а далі автотранспортом від вокзалів Києва безпосередньо до місця проведення заходу.

Так, так. Цього разу у Валерія Михайловича вочевидь виникла неабияка потреба у більш потужних засобах для досягнення цілі, і дарма, що цей шлях стелиться чисельними зловживаннями багатьма посадовцями службовим становищем та використанням у власних інтересах потреб широкого загалу інвалідизованих громадян України.

Він, як ніколи раніше, навіть під час захоплення величезних майнових комплексів всеукраїнських громадських організацій інвалідів, включаючи паралімпійський спортивний комплекс, з анексією Криму Росією та окупацією її військами Донбасу, або масової втрати інвалідами робочих місць внаслідок розпродажу, перш за все товариством сліпих, окремих будівель і навіть підприємств зокрема УТОС, забезпечення інвалідам права на життя всерйоз вимагати заходився лише чомусь наразі.

Адже вперше за усе своє майже півстолітнє політичне життя Валерій Михайлович вдався до захисту прав у такий спосіб і саме на тлі «епідемії політичної гарячки».
Можливо, як і псевдоопікування правами українських інвалідів виявилося очевидним, яким супроводжується багатолітня практика зайнятості Сушкевичем політикою дійсно доводить, що більших успіхів у своїй політичній діяльності Валерій Михайлович досягнув у напрямку турботи про права свої та своїх ближніх, які забезпечували йому політичне життя, так і квазіправозахистом з великою ймовірністю диктується крах його політичного шляху, запах якого уловив нюх спокушеного політика, і він збагнув надзвичайну серйозність проблематичної для нього особисто на сьогодні досить непривабливої політичної ситуації.

До її вирішення він впливово закликав йому зобов’язаних ближніх провести вельми затратний для інвалідної громадськості кошторисний звіз інвалідів з усієї України на потрібний понад усе і усіх саме йому персонально форум з хвилюючою назвою «Право на життя». Авжеж, і хто ж іще таке право і на таке спокусливе життя втрачає? Кого з простих інвалідизованих громадян позбавляють права на життя? Різниться статус його та їх. Неоднаковим для нього і для них постає і право на життя. Він політичне життя ототожнює з правом на життя фізичне. Вони право на життя фізичне пов’язують з правом жити не гірше нього або зі створенням йому життя не кращого, аніж у них.

Але допоки там хто допетрає реальну риторику життя інвалідів в Україні, і те, що зазначена політична акція по суті індивідуалізується правом на політичне, або ще більше того бажаніше, депутатське життя генерального інвакерманича, то за повідомленням оргкомітету його рідного НАІУ уніч на 29 вересня 2018 року до столиці України, Всеукраїнського майдану протестних акцій міста-героя Києва організовано побіжать 19 плацкартних вагонів з учасниками делегацій Форуму з міст Одеса, Львів, Маріуполь, Краматорськ, Дніпро, Запоріжжя, Харків, Суми, Івано-Франківськ, Чернівці, Лисичанськ, Ужгород, Миколаїв, Херсон, Рівне.

Зареєстрованим мітингувальникам з інвалідністю, зумовленою насамперед порушенням опорно-рухового апарату, для посадки і висадки забезпечується належний супровід їх делегацій, а під час транспортування їх забезпечать салонними візками для переміщення у вагоні, також, окрім зазначеної турботи про зручності для них, організується затримка тривалості стоянки потягів для їх посадки і висадки на прохідних станціях.

За наданою тим же оргкомітетом інформацією у всеукраїнському мітингу інвалідів України візьмуть участь Голова Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю, представник Верховного Комісара ООН з прав людини, представники агенцій ООН в Україні, посольств всіх країн акредитованих в Україні, представники міжнародних та правозахисних організацій. До заходу залучені представники понад 250-ти громадських об’єднань людей з інвалідністю усіх регіонів України.

Отже, з організації з’їзного (звізного) форуму інвалідів виходить так, що в Уповноваженого Президента України з прав осіб з інвалідністю Валерія Михайловича Сушкевича, ще таки є право на визначення будь-якою ціною і за будь-чий рахунок, з використанням яких-завгодно ресурсів і затягуванням проведених «за нос» інвалідів на політкрос вельможного чинника закликами до охлократичної боротьби проти монетизації пільг та необхідністю збільшення державою громадським організаціям фінансової допомоги для зайнятості інвалідів забезпечити собі на векторі осьових точок національного політикуму бажаного крутим інвалідом України місця нардепа.

А по якому такому праву Уповноважений Президента України з прав осіб з інвалідністю та керівники громадських організацій інвалідів вчиняють порушення права інвалідизованих громадян України знати правду про дійсний лейтмотив їхнього звезення до Києва?

Чому сліди порушень переводять з керівництва громадських організацій на державу? А тотальне порушення прав осіб з інвалідністю громадськими організаціями, яким обтяжені інвалідністю люди з надією довіряють або зі спустошливою безвихідністю змирилися, оминути якось можливо, ну, наприклад, силами правоохоронних органів? Гадаю.

Так. Лише достатньо трохи більше якості політичної «опіки» компетентним державним структурам як в об’єктиві правоохоронних досліджень соціальна «лінза» неодмінно проявить жахливу картину реального буття диктатури і волюнтаризму транспортно мобільних псевдодемократів по відношенню до мало- і безмобільних.

Ось вам і на лице експлуатація інвалідності, яка існує у реальній дійсності. Не димкою, а густим туманом вона піднімається з глибини взаємовідносин Уповноваженого Президента України з прав осіб з інвалідністю та керівників підконтрольних йому з питань реалізації прав інвалідів громадських організацій.

Її ознаки розкриваються у латентній приватновласницькій політиці керівників центральних органів і структурних одиниць насамперед кожної із традиційних, отриманих Україною від комуністичного уряду УРСР, громадської організації сліпих і глухих, матеріально-технічна база яких у рефлексії турботливих за інвалідів приваблює їхні користолюбиві серця.

На сьогодні так і виходить, що під приводом потрібної для інвалідизованих громадян боротьби за права на проведення політичної акції, змащеної гучним політпримітивом «право на життя», необхідні для розвитку соціально-економічної діяльності інвалідів гроші витрачаються фактично в інтересах одного вельможного інваліда, який бажає досягнення приватної мети, а також осіб, зацікавлених в його реванші за право на нардепство.

Таким чином, форум «право на життя» по суті є нічим іншим як тільки традиційне для політика використання інвалідів і в організації їхнього життя з корисною метою нікчемний перекос, з-під якого пихатий бос волоче, тягне, веде любих осіб з інвалідністю за «нос» на власний політкрос, а далі знову їх неповносправних та й під укос.

А як же ж! інакше бути і не може. Так вже було, коли Валерій Михайлович досягав світлої цілі, ставши спочатку депутатом Дніпропетровської обласної ради 1990-1994 рр., а ще яскравіше «програміст» демонстрував свої універсальні політздібності, коли сягнув висот народної влади. Вгризаючись в граніт доступності для пруткого інваліда до однаково-якої партійної сім’ї аби влади Народного депутата України необмеженими можливостями компенсувати інвалідність він проплазував крізь гуркіт турбулентних змін політичного вінегрету під купол Верховної Ради України у вир п’яти її скликань: з ВО «Громада») дебютував на III скликанні, з тривогою перепасажировувався з човна в човен («За Единую Украину!», ПППУ, «Единая Украина», «Трудовая Украина», группа «Воля народа», БЮТ) у період IV скликання, святкував особистий тріумф протягом V та VI скликань на кораблі (БЮТ), з якого у VII скликанні свій маршрут представника інвалідизованої частини народу України закінчив в полку (ВО «Батькивщина»). От і виходить, що для широкого загалу простих громадян України, можливості яких обмежені суспільною неповносправністю, продовження політичного життя Сушкевича В.М. так і залишить їх що тільки з інвалідністю, простираючись їх життям тією бідою, якою знову на «енний» період зберігатиметься диктатура його величності інвабарона та імперських опричників злодійство, триватиме розгнузданість і безкарність зловживань своїм становищем деморалізованого керівництва організацій його громадянсько-політичної армії.

Ось вам Валерій Михайлович Сушкевич — Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, він же Президент Національного комітету спорту інвалідів України (Національного Параолімпійського Комітету України), він же й фактичний керівник спілки організацій інвалідів України, його визнали Героєм України і почесним членом Українського товариства сліпих (геройськи почесний незрячий України), засновник і керівник Національного параолімпійського комітету, екс-народний депутат України.

Він же мультинебідний квазібізнесмен за рахунок експлуатації інвалідності з використанням формувань інвалідів. А насправді хто ця особа у житті громадян України? Фантом, за класифікацією видатного соціолога Ж.Т. Тощенка, Авантюрист, соціальн0-політичне політичне кредо якого – влада, багатство, слава.

Держфінінспекція України стосовно проведення у 2013 році перевірки підприємств «Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів» (Паралімпійський центр) та «Західний реабілітаційно-спортивний центр» (Реабілітаційно-спортивний центр), які засновані Всеукраїнською спілкою громадських організацій «Національний комітет спорту інвалідів-України», в частині використання коштів, виділених на їх створення та фінансування фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, а також щодо надання матеріалів попередніх перевірок цих підприємств, повідомляє, що у ході проведених перевірок виявлено втрат фінансових ресурсів, на загальну суму 236,7 тис. грн та інших фінансових порушень в сумі 36,8 тис. грн. В Параолімпійському центрі встановлено порушень на загальну суму 474,1 тис. грн. (Лист Держфінінспекції України № 03-14/59 від 27.01.2014 року Громадській раді при Фонді соціального захисту інвалідів).

За даними періодичних та Інтернет видань директором Центру спорту інвалідів є син Валерія Михайловича Олександр Сушкевич, 1978 р. н., також директор представництва Національного комітету спорту інвалідів України в АР Крим. До речі, за відгуками спортсменів-інвалідів, які побували в Центрі в анексованому Криму, Олександр Сушкевич неодноразово публічно підтримував завоювання українських територій Росією.

Але ми ж про Валерія Сушкевича. Його нардепи неодноразово звинувачували у так званих «сірих схемах», в неефективності системи соціального захисту, яка в державі фактично не працює і задовольняє лише певне коло наближених до цього вельможного цабе осіб.

Іван Сікора в статті «Разрушить Карфаген конфликта интересов» (Дзеркало тижня, 22 травня 2014 року) пише, що у свій час народний депутат, голова профільного Комітету ВРУ Сушкевич В.М. виступив на підтримку бізнеса директора Керчинського УВП УТОС «Крим-Пак» Володимира Лютікова, та його дружини Валентини Лютікової, яка була народним депутатом ВР України від партії Регіонів.

Двома Законопроектами, автором яких і був Валерій Сушкевич, очільник УТОСівського підприємства, яке у 2014 році з усіма здобутками опинилося у російській державі), за підтримки кількох нардепів добивався списання заборгованості за цільовою позикою підприємству об’єднання громадян «Керченське УВП УТОС «Крим-Пак» у розмірі 5,6 млн. грн., що були виділені із загального обсягу передбаченої для 10 підприємствам УТОС позики на 16,4 млн грн., хоча «Крим-Пак» отримувало щорічний прибуток у кілька десятків млн. грн.

Гріх обійти повідомлення Наталії Мороцької, КНК Медіа, викладеному у поширеній в інтернеті статті «Секрети параолімпійського комітету: приватний бізнес за держрахунок та співпраця з оккупантом» 15.01.2017, 22.01.2017 (invak.info). Вона розкриває суспільству 5 загадкових фактів про організацію-фантом — національний паралімпійський комітет (НПК), які ніде широко не обговорюються, адже керівником цієї організації є тодішній нардеп, а теперішній і чинний Уповноважений Президента з прав осіб з інвалідністю.

Вікіпедія підказує, що функції НПК виконує Національний комітет спорту інвалідів України (НКСІУ). Громадська організація, утворена у 1992 р. чотирьома спортивними федераціями людей з інвалідністю. Положення про це формування чи інших установчих документів не відшукати.

НПК або НКСІУ — єдине громадське утворення, яке є розпорядником коштів Державного бюджету України, що вбачається з «Офіційного порталу публічних фінансів України», хоча згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України зазначено, що громадська організація може бути тільки одержувачем. Розпорядниками можуть бути виключно бюджетні установи, тобто органи державної влади чи місцевого самоврядування або утворені ними організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету. Відомо, що жодна установа не може бути одночасно розпорядником та одержувачем бюджетних коштів.

НКСІУ має статус громадської організації, яка не підпорядкована жодному державному органу, не є суб’єктом владних повноважень. Якщо офіційні кола щодо Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів НКСІУ (Національний центр спорту інвалідів), що знаходиться в Євпаторії анексованого Криму) та Російського Центру спорту «Эволюция» повідомляють, що інформація про ці формування не може бути віднесена до публічної, бо НКСІУ не є ані суб’єктом владних повноважень, ані розпорядником даної інформації, то Н.

Мороцька у своїй статті вказує і на таку особливість цієї організації як наділення її владними повноваженнями у частині розпорядження бюджетними коштами, а в частині публічного висвітлення своєї діяльності — ні.

Згідно п. 1 Положення про Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» (Інваспорт), зазначається, що він, будучи спеціалізованим державним закладом, підпорядковується НКСІУ та Мінмолодьспорту. Тобто спочатку громадській організації, а потім — органу державної влади.

У 1993 році Інваспорт було створено при НКСІУ як Український центр інвалідного спорту «Інваспорт», ці дані було внесено до ЄДР у 2006 році. А коли у 2011 році центр став державним закладом, нові відомості до Реєстру не внесли.

Підприємства НКСІУ (Західний спортивно-реабілітаційний центр (Західний центр) і Національний центр) засновані НКСІУ як громадською організацією, створені та існують за кошти Державного бюджету України, відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України є приватними. Фінансування у десятки мільйонів цих підприємств державою здійснено за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.

6 серпня 2014 року служба BBC Україна опублікувала інтерв’ю з Валерієм Сушкевичем, якого називає «засновником і президентом Національного паралімпійського комітету», з якого вбачається, що пан Сушкевич особисто домовився з Володимиром Путіним про те, що Національний центр залишиться за Україною. А 26 жовтня 2016 року російське інформагенство REGNUM підтвердило, що цей центр досі у власності України і наші спортсмени можуть продовжувати в ньому тренуватися.

А 30 травня 2016 року, на сторінках Інтернет-журналу про російський туризм «RTourNews» з’явилася стаття, у якій ідеться про те, що 26 травня команда «UPRO Management» і керівництво Національного центру презентували новий бренд об’єкту, і що це тепер «Центр спорта «Эволюция» и территория достижений».

Таким чином, Національний центр як приватне підприємство, на яке пішло 1/5 мільярда коштів Державного бюджету України, продовжує функціонувати на ринку Російської Федерації під російським брендом «Центр спорта «Эволюция»», між тим РРФ визнана окупантом частини української території.

Секретом не є те, що цю спортивну громадську організацію очолює сам Валерій Сушкевич, який одночасно є і Головою Національної Асамблеї осіб з інвалідністю України, до складу якої входить НКСІУ, і Президентом Асоціації «Спортивна індустрія України», яка є комерційною структурою, створеною з метою постійної координації діяльності її членів, які виробляють і продають спортивні товари, та ще й Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю.

Перебування на посаді, останньою зазначеній у цьому послужному списку посад Сушкевича, зараховується до стажу державної служби, але не потребує оприлюднення декларації майнового стану чиновника та членів його сім’ї, оскільки вона відноситься до патронатної служби, на яку не поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції».

За ретродеклараціями Сушкевича В.М. йому особисто належать дві квартири і дачний будинок, а членам його сім’ї – ще одна квартира і два автомобіля. Незважаючи на те, що на особистому рахунку в банку у Валерія Сушкевича всього кілька сотень тисяч гривень, члени його сім’ї є власниками багатомільйонного капіталу у національній валюті.

І звідки капітал у родини Сушкевича, яка, з одного боку, виконує функції компенсаторів фізичних обмежень інвалідністю, з іншої перебуває на утриманні повносправного інваліда, та особисто державного службовця, який ніколи не займався бізнесом, отримував пенсію інваліда 1 групи, був громадським діячем, народним депутатом, уповноваженим Президента України з питань інвалідів, який тільки й отримував що доход у вигляді заробітної плати, розміру якої не достатньо для сколочення капіталу.

На скільки зараз примножився в інвалідизованого важкою формою інвалідності, за якої особа потребує сторонньої допомоги, пана Сушкевича та членів його сім’ї фінансово-майновий стан хіба що допоможуть дізнатися правоохоронні органи і суд здійсненням кримінального провадження, яке закриттю підлягати не буде під впливом політичної волі патронів інвакороля, як це неодноразово мало місце раніше.
Про спілку громадських організацій інвалідів, фактичним керівником якої є пан Сушкевич, варто зауважити, що тільки й вона окремим рядком вноситься до розподілу державного бюджету України всупереч бюджетного законодавства. Згідно Бюджетного кодексу України, спілки всеукраїнських громадських організацій інвалідів до 2010 року не мали права на державне фінансування. Надання державної фінансової підтримки всеукраїнським громадським організаціям інвалідів та ветеранів регламентується «Порядком використання коштів державного бюджету для надання фінансової підтримки громадським організаціям інвалідів та ветеранів.

Тільки йому для його об’єднання організацій надавалася держфінпідтримка навіть тоді, коли її одержувачами визнавалися лише громадські організації інвалідів, зазначені статтею 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і мають статус всеукраїнських (п. 2. Постанови КМ № 236 від 26 березня 2008 року), і для нього всупереч бюджетному кодексу України в 2010 році Постановою № 577 було закріплене право спілок ВГОІ на отримання такої фінансової підтримки.

Якби там не було, але Постановою № 176 від 07 березня 2012 року таки визначили: «одержувачами бюджетних коштів є всеукраїнські громадські організації інвалідів, їх спілки, що утворені з метою, визначеною статтею 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Рахункова палата України (рішення від 13.10.2015 р. № 6-4) у висновках та пропозиціях, сформульованих за результатами аудиту фінансової діяльності всеукраїнських громадських організацій інвалідів та ветеранів за 2014 рік і перше півріччя 2015 року зауважила, що до одержувачів бюджетних коштів віднесено утворені з метою (визначена статтею 12 Закону про інвалідів) забезпечення рівних прав і можливостей інвалідів та їх соціального захисту, надання соціальних послуг, залучення інвалідів до суспільної діяльності спілки ВГО інвалідів, що не узгоджується з підпунктом «в» пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України. Виходячи з цього, запропонувала внести зміни до Порядку № 176, якими привести пункт 2 у відповідність із підпунктом «в» пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України. До цього додамо, що і в 2016 році спілки всеукраїнських громадських організацій інвалідів отримували фінансову підтримку від держави.

Постановою КМ України від 24.01.2011 року №37 робилися спроби припинити корупційні схеми передачі громадським організаціям інвалідів у власність державних коштів, що виділені на капітальне будівництво, проте перекачування державних грошей до власника паралімпійських центрів продовжується з посиланням на Закон «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху і спорту вищих досягнень в Україні».

Уже після набрання чинності зазначеною постановою Фондом соціального захисту інвалідів було перераховано 54,2 мн. грн. на оснащення и капітальне будівництво приміщень приватних установ, підконтрольних або належних Сушкевичу.

І все-таки хто є засновником, власником і директором таких юридичних осіб як Всеукраїнське Громадське Об’єднання «Національна Асамблея Інвалідів України» та Національний Комітет Спорту Інвалідів України? Згідно даних ЄДР, поширених на сайті odnodata.com, у зазначені статуси зафіксовані за Валерієм Михайловичем Сушкевичем.

Все вище викладене вочевидь вимагає відповіді на певні запитання, відповідь на які зобов’язані суспільству України надати контролюючі та компетентні у сфері охорони прав і притягнення до юридичної відповідальності за їх порушення державні органи, що за законом покликані встановлювати обставини за конкретними повідомленнями, розкривати повідомлені та виявлені злочини, ознаки яких вужами в’ються навколо них, та за кожним правопорушенням доводити справу до логічного завершення.

УВАГА! Про пов’язаних не правовими інтересами з героєм цієї публікації або його тінню небосих босів Українського товариства сліпих (УТОС) розкрити очі першим в державі особам та інформувати суспільство намагатимемося в наступній статті.

Адвокат С.І. Кириченко, інвалід І групи, член УТОС

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

21 + = 29